ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

П. Федірко¹, Т. Бабенко¹, К. Куц¹, M. Пильмане², А. Юнга², Н. Гарькава³

¹Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії
медичних наук України», вул. Юрія Іллєнка, 53, м. Київ, 04050, Україна
²Інститут анатомії та антропології Ризького університету Страдзіньша, вул. Дзірчієма, 16,
Рига, LV 1007, Латвія
³Дніпровський державний медичний університет, вул. Вернадського, 9, м. Дніпро, 49044, Україна

ГОЛОВНИЙ МОЗОК ТА ОРГАН ЗОРУ ЯК ПОТЕНЦІЙНІ МІШЕНІ ДЛЯ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ: ЧАСТИНА V – СПІВВІДНОШЕННЯ ОРГАНІЧНИХ І ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН НА ПРИКЛАДІ ОКРЕМИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Питання про взаємне співвідношення органічних і функціональних змін, що формуються у осіб, які зазнали радіаційного впливу, й досі залишається недостатньо вивченим. Запропонована епідеміологами періодизація динаміки захворюваності на різні форми і класи непухлинних захворювань передбачає виділення трьох основних періодів: «раннього» (перші 6 років після аварії на ЧАЕС); «віддаленого» (12–21 післяаварійні роки) і «пізнього» (22–30 післяаварійні роки). Але відповідність періодизації результатам аналізу епідеміологічних даних, без врахування клінічних особливостей захворювань, може сприяти виникненню враження, що в першому періоді після радіаційної катастрофи в усіх випадках переважають функціональні розлади, порушення вегетативної регуляції тощо. Між тим, дані офтальмологічних і неврологічних досліджень, які ми прагнемо продемонструвати в даній роботі, швидше за все свідчать про наявність суттєвого морфологічного підґрунтя для розвитку функціональних порушень вже в ранній період після радіаційної катастрофи.
Метою даної роботи є аналіз сучасних експериментальних, епідеміологічних та клінічних даних стосовно співвідношення органічних і функціональних змін, характерного для радіаційних цереброофтальмологічних ефектів – радіаційної катаракти, вікової макулярної дегенерації, церебральної хвороби малих судин, нейрокогнітивного дефіциту.
Матеріали і методи. Критеріями включення до аналітичного огляду були рецензовані публікації у наукометричних базах PubMed / MEDLINE, Scopus, Web of Science та роботи, відібрані вручну; використано також результати власних досліджень. Проведено додатковий аналіз результатів обстежень 11 123 опромінених внаслідок катастрофи на ЧАЕС осіб, здійснених у період 1991–2004 рр.
Результати. У першому періоді розвитку радіаційної катаракти, яка є визнаним специфічним наслідком радіаційного впливу, спостерігається розвиток морфологічних змін (помутнінь кришталика), які пізніше приводять до зниження зорових функцій. Аналізуючи співвідношення органічних і функціональних змін при розвитку захворювань, для яких вплив іонізуючої радіації є вагомим фактором ризику, ми спостерігаємо аналогічну картину. Так ЦХМС, асоційована з артеріальною гіпертензією, може бути проявом прискореного старіння, асоційованого з впливом іонізуючого випромінювання. Так само, початкові ознаки вікової макулярної дегенерації у радіаційно опромінених осіб вперше, як правило, виявляються змінами морфології сітчастої і судинної оболонки, пігментного епітелію в макулярній зоні, тоді як функціональні порушення у вигляді зниження центрального зору, метаморфопсій тощо виникають пізніше.
Ключові слова: аварія на Чорнобильській атомній електростанції, іонізуюче випромінювання, вікова макулярна дегенерація, катаракта, морфологічні зміни, церебральна хвороба малих судин, нейрокогнітивний дефіцит.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2023. Вип. 28. C. 431-443. doi: 10.33145/2304-8336-2023-28-431-443

повний текст