Нацiональна академiя медичних наук України
Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини»


ISSN 2313-4607 (Online)
ISSN 2304-8336 (Print)

ПРОБЛЕМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

  
 

   

Н. А. Мітряєва, Л. В. Гребіник, Н. Є. Узлєнкова

Державна установа «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», вул. Пушкінська, 82, м. Харків, 61024, Україна

ВПЛИВ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ Х-ВИПРОМІНЕННЯ ТА ІНГІБІТОРА ЦИКЛООКСИГЕНАЗИ-2 – МЕЛОКСИВЕТУ НА ВМІСТ VEGF ТА PGE-2 У СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ/ПУХЛИНОНОСІЇВ

Мета: вивчення впливу комбінованої дії Х-випромінення та інгібітора циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) на рівень фактора росту ендотелію судин (VEGF) і простагландину E-2 (PGE-2)-2 в сироватці крові щурів з перевитою пухлиною Герена при опроміненні в різних дозах.
Матеріали і методи. 20 щурам-самицям популяції Вістар масою 160–180 г з перещепленою карциномою Герена проводили фракціоноване опромінення (5 Гр + 5 Гр) та (0,5 Гр + 0,5 Гр) зони росту пухлини на апараті РУМ-17 з інтервалом між сеансами 24 год. Препарат «Мелоксивет» – селективний інгібітор ЦОГ-2 вводили за добу до опромінення та за 2 години перед другим опроміненням (0,2 мг на 1кг маси тіла). Забір крові проводили методом прижиттєвої декапітації через 24 год після останньої фракції опромінення. Вміст VEGF та PGE-2 в сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу з використанням стандартних наборів.
Результати. Після фракціонованого опромінення у сумарній дозі 1 Гр (0,5 Гр + 0,5 Гр) рівень VEGF підвищувався у 1,5 раза порівняно з інтактним контролем, а у тварин, опромінених у сумарній дозі 10 Гр (5 Гр + 5 Гр), рівень VEGF вірогідно знижувався у 1,92 раза. Тобто, спостерігали різницю вмісту VEGF в сироватці крові щурів-пухлиноносіїв залежно від доз опромінення: після опромінення сумарній дозі 1 Гр – стимуляція ангіогенезу, 10 Гр – значне уповільнення цього процесу. У разі поєднаної дії опромінення (10 Гр) та інгібітора ЦОГ-2 – мелоксивету відмічали вірогідне зниження рівня VEGF у 3,49 раза порівняно з контролем та у 1,8 раза з ізольованим опроміненням. При цьому рівень PGE-2 також знижувався відносно ізольованого опромінення у 1,5 раза, що вказує на інгібування ЦОГ-2. При поєднаній дії опромінення в низьких дозах (1 Гр) та інгібітора ЦОГ-2 – мелоксивету спостерігали зниження рівня VEGF у 1,1 раза порівняно з контролем та у 1,7 раза відносно ізольованого опромінення. При цьому рівень PGE-2 також знижувався порівняно з ізольованим опроміненням у 1,1 раза. Отримані результати свідчать про вплив поєднаної дії опромінення і мелоксивету на рівень VEGF та PGE -2, що зумовлює антиангіогенний ефект.
Висновки. Доведено, що низькі дози іонізуючої радіації (1 Гр) та високі дози (10 Гр) по-різному впливають на експресію VEGF, і тим самим на процеси ангіогенезу. Поєднана дія іонізуючої радіації та інгібітора ЦОГ-2 (мелоксивету) впливає на зниження рівня PGE-2, VEGF, тобто, на уповільнення ангіогенезу. У разі великих доз опромінення цей вплив виражений ще більше.
Ключові слова: Х-випромінення, інгібітор ЦОГ-2 – мелоксивет, фактор росту ендотелію судин (VEGF), циклооксигеназа-2 (ЦОГ-2), простагландин Е-2 (PGE-2), ангіогенез.

Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.
2019. Вип. 24. C. 261–269. doi: 10.33145/2304-8336-2019-24-261-269

повний текст




Головна | Редакційна колегiя | Для авторiв | Архів | Пошук
© 2013 Проблеми радіаційної медицини